Якщо один гравець контролює більшу частину ринку, то це вже не ринок, а монополія. І такий ринок потрібно регулювати вручну або напівручними механізмами. Я розумію, що молодь часто захоплюється лібертаріанськими ідеями, красивими гаслами про вільний ринок. Але це теорія, яка дуже часто не має нічого спільного з реальністю. Тому я завжди кажу: навіть якщо ви закінчили Києво-Могилянську академію, варто хоча б рік попрацювати в реальному секторі економіки. Подивитися, як працює ЖЕК, керуюча компанія, теплокомуненерго, як функціонує бізнес або державний апарат на рівні міста чи району. Без цього будь-які красиві теорії розбиваються об практику. Якщо один суб’єкт контролює близько 65% ринку, як, наприклад, Енергоатом, то це означає, що ринок вже монополізований. У такій ситуації не працюють класичні ринкові механізми, і ціноутворення потребує державного регулювання. Але при цьому всім розповідають про «вільний ринок». Насправді ж це часто використовується як прикриття для заробітку на різниці цін. І багато хто на цьому ринку давно навчився добре заробляти — через сонячні станції, вітрові проєкти, накопичувачі енергії та інші інструменти. Тому вся ця історія про «ринкові ціни» часто є лише красивою оболонкою, яка не відповідає реальній структурі енергоринку.