Олексій Кучеренко: Свириденко як міністр економіки управляла “Енергоатомом” коли на ньому будували корупційні схеми Міндіч і Цукерман
Категорично не сприймаю це рішення колишнього премʼєра Свириденко.
Вважаю цей факт безвідповідальним, некрасивим та помилковим — це на жаль є типовим для зеленої влади.
Пояснюю.
Справжньою причиною скандалу навколо “Енергоатому” насправді були не Міндіч і не Цукерман, як це хочуть продемонструвати так звані “антикорупціонери”.
Вони звісно за версією слідства просто скористалися ситуацією, яку створив їм уряд України — звісно чекаємо від слідства доведення цих підозр та справедливого судового рішення.
Насправді — реальною причиною цього скандалу став факт повної та свідомої втрати держави контролю за своїм ключовим активом — національною енергокомпанією “Енергоатом”.
Нагадаю. Акціонером компанії є держава в особі уряду України.
Кабінет міністрів як акціонер здійснював і здійснює своє так зване управління через міністерство економіки — це зафіксовано відповідною постановою КМУ.
Саме міністерство економіки формувало і формує наглядову раду підприємства після його корпоратизації, саме міністерство має здійснювати контроль за діяльністю підприємства, формуванням фінансових планів, безпекою тощо.
Нагадаю що на момент міністром економіки була пані Свириденко, її першим заступником був Соболєв (потім міністр, зараз заступник голови ОП).
Саме вони призначили цинічного та всеїдного Мілованова на посаду члена наглядової ради від держави.
Людину, яка примудрилася стати самим бездарним міністром економіки України за всі часи її існування — в першому уряді зелених в 2019 році.
Основний бізнес Мілованова (крім всіляких фінансових схем) як відомо, це Київська школа економіки.
Для КШЕ є ключовим постійний потік замовлень на навчання з боку державних та недержавних інституцій, міністерств, банків, підприємств, тощо.
Саме такий потік організував Мілованов ще з 2016 року, коли став членом Ради Нацбанку за квотою “Самопомочі”.
Всі без виключення банки отримали тоді вказівку забезпечити “навчання” та “підвищення кваліфікації” своїх працівників — причому на вартості цього “навчання” ніхто не заморочувався.
Тим же самим віз звісно займався і на посаді міністра економіки, те ж саме він робив, коли був в наглядових радах “Укроборонпрому” та “Енергоатому”, які забезпечили для КШЕ стабільний та потужний потік клієнтів та потік фінансів.
Звісно це далеко не все, що робив і робить Мілованов в інтересах реального власника КШЕ іноземного олігарха Фіали — розпорядника фінансів Сороса.
Ну і “вишенька на тортику” — це перебування тоді ще діючого премʼєра Свириденко в штаті лекторів КШЕ.
Зрозуміло що це було потужним сигналом для державних установ – де саме вони мають “навчати” свої кадри і кому за це платити.
Все що я написав підтверджує очевидний факт, який має назву “конфлікт інтересів”.
В усіх цивілізованих країнах він є неприпустимим і його порушення ставить крапку на карʼєрі будь-якого чиновника чи політика.
Більш того — передбачена і кримінальна відповідальність.
У нас на жаль на це просто плюють.
Чому цього не бачать наші славні антикорупційні органи та активісти – питання звісно риторичне.
Думаю — ви вже в усьому розібралися!
